Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Р. 1845-го родичі оддали хлопця до дворянської — було й таке тоді педагогичне диво! — школи в Ніжині. Проте й тоді ще дід мав великий вплив на настрої малого Олександра; бувши священиком та людиною релігійною, він прищепив був хлопцеві надмірну релігійність, духовний ентузіязм, екстатичність; Олександер рвався до духовної школи й мріяв про душпастирську кар'єру. Стала цьому на перешкоді його мати й одвезла сина до Чернігова, у «Сирітський дім», якого вихованці ходили до гімназії.

Був то час, коли Україна, не вважаючи на гнітючу стужу миколаєвської реакції, починала ніби одходити трохи й одживати. Шевченкова поезія збудила людей з живішою душею, а доля її творця, та й взагалі справа київських братчиків Кирило-Методієвців, широкою луною розкотилася по Україні, не самий збуджуючи пострах, але й спочуття та зацікавлення до ідей так суворо покараного товариства. «Кобзар» залетів і до гімназії, де вчивсь Кониський. Кинулись хлопці переписувати його собі, нишком переказуючи популярні гутірки і про засланого на степ безводний автора. Дехто з гімназистів почали й собі віршувати, йдучи слідом геніяльного засланця, а між такими був і Кониський. Звичайно, гірка була тоді доля школярських поетів, то-ж не втік її й молоденький наш піїта. За якусь сатиру на законовчителя хлопця вибито різками й віршувати йому заборонено, а коли він заборони тієї не послухався, то двері гімназії перед ним і зовсім зачинилися. Життя привітало 13-літнього хлопця тим способом, що його вигнано з Чернігівської гімназії за писання віршів українською мовою. Довелося Кониському свою освіту кінчати в тому самому Ніжині й у тій самій дворянській школі, в якій він і почав був свою науку попереду. Вища освіта і зовсім йому не далась. Вступивши потім до Ніжинського ліцею, Кониський мусів покинути його через велике вбо-