Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Еге, книжки, а які книжки?

— Про те не скажу! При мені щось про жука читав, та я гаразд не розібрав, що він там про його твердив… а більш не знаю що.

— А я знаю…

Небавом отець Кузьма поїхав до повітового міста; якась там у його справа була і до благочинного, і до справника, і до інспектора народніх шкіл.

А тижнів за два приїхав у Горбанівку справник розпитувати, нащо Коломієць збирав у школу дорослих людей і про що розмовляв з ними?

Саме на Тройцю прийшов до Коломійця приказ переноситься в инше село.

— Що воно за морока отсе? — думав собі Коломієц, — за що земці не злюбили мене? За що другим вже рік туряють мене з села в село?

Так-би ніхто й не тямив причини, коли-б попадя не проговорилася Насті, та не натякнула, що не слід Іллі вступатися за Олешка.

— Так се нам за те? — спиталася Настя.

— Авжеж за те; се я запевне відаю від самого інспектора.

Небавом, як скінчився в школі іспит, Коломійці рушили з Горбанівки.

Олешко, провівши їх, вернувся до корчми.

— Давай, Мошку, чвертку! — мовив Наум, і, взявши повну шклянку горілки, проковтнув її одним заходом.

— Ну, Мошку! — мовив Наум. — Не забув про нашу умову?

У Мошка аж очі заблищали.

— До Покрови ще далеко, — відповів жид.

— Не твоє діло; не ти змилив слово, я. Купуй тепер і ланок, і ґрунт, і хату!

Мошко не зразу поняв віри; йому здавалося, чи не причувається йому Олешків голос.

— Ви шуткома? — спитався він у Наума.