— Не до того мені, щоб шуткувати! — кажу купуй.
З'єдналися…
Олешкова земля була предківська, козача, і по-закону йому не можна було її прямо продавати нікому, опріч козакові. Але на се є об'їздки… Мошко взяв з Наума не купчу, а векселі… Олешкові землі пішли на ліцитацію… Купив їх Мошко за свої векселі…
З того самого дня, як Олешко, взявши з Мошка гроші, невідомо куди зник з Горбанівки, минуло більш року…
«Казарський ланок» опинився в руках Гречаного.
Там, де була Наумова хата, виросла добра Моткова корчма.
Про Олешка якось забулив Горбанівці; ніхто не відав, де він дівся; не було про його ні слуху, ні вісти. Хіба коли-неколи на громаді, як вже почне Сластьон вельми цупко тягти з громади, то дехто з молодих стиха промовить: «Нема Олешка! Що-б то він заспівав, коли-б був отаке почув».
Не було в Горбанівці ні сварки на громаді, ні лайки! Тихо і спокійно йшло життя в громаді. Село, бачте, спекалося «баламута» Олешка…
На Кузьму-Дем'яна Гречаний що-року справляв свої іменини. Тут вже на обіді у його благочинний, і справник, і становий, і инше таке «начальство».
Торік на Кузьму-Дем'яна день винявся гарний, хоч і холодний, — мороз був, — зате ясний. Сонечко підбилося вже геть високо й так привітно дивилося на Горбанівку, наче ніжна мата на своїх коханих діток. Задзвонили до служби. В сей день отець Кузьма забороняв людям робити і кілька вже років Горбанівці святкують сей день, наче яке урочисте свято.
Люди зібралися до церкви. Правив благочинний з
