Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

самому життю загрожувати. Аж тоді змилувались жандарми й дозволили хворому переїхати до Воронежа (р. 1865-го), трохи згодом і за кордон.

З молодою дружиною, яку доля послала йому в Тотьмі, рушив Кониський з півночи. Їхав через Петербург, де особисто спізнався з Костомаровим, з яким у його була вже попереду літературна та листовна знайомість. За кордоном удавсь Кониський прямісінько до Львова, щоб на власні очі побачити ознаки й здобутки національного відродження в Галичині та спізнатись особисто з людьми, з якими вже працював поруч на літературному полі. Саме тоді одбувалась між галицькими українцями велика еміграція на Холмщину; на запросини російського уряду багато їх виїхало з Т. Лебединцевим, що приїхав був навмисне набірати тут людей ніби на боротьбу з полонізацією на Холмщині. Кониський надививсь тоді на той кар'єризм та корисливість, що гнали нетвердих і малосвідомих людей на шкідливу для народу працю, і потім дав яскраві картини того руху в повісті «В гостях добре, а дома ліпше» (1887). Зо Львова подався Кониський до Німеччини, але недовго подорожував. У Липському (Лейпциг) він занедужав, обернувсь за порадою до знаменитого Вока, а той знайшов у його в надзвичайно гострій формі тугу за рідним краєм і пораяв не гаючись вертатися на Україну.

Холодом проте дихнув на його рідний край. Почалися знов адміністративні митарства, які довго не давали Кониському будлі-де нагріти місце. Він спробував був оселитися в Єлисаветі, де працював тоді український гурток з Михалевича, Федоровського, Ів. Тобілевича й ин., але губернатор херсонський вислав його до містечка Бобринця. Кониський спізнався тут з молодим Кропивницьким Марком і чимало допоміг майбутньому славному артистові в його розвиткові. В кінці 1866 р. міністерство внутрішніх справ дозволило Кониському