Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/158

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

лиці не грабуйте; бешкету не заводьте!... Хто землю орав? — Я! — визвірився Походенко.

— Бодай-би тобі віспа твар поорала!

— Сіяв хто?… Я!...

— Бодай-би тебе короста обсіяла!..

— Жав хто? Я!

— Бодай-би тобі печія утробу жала!..

— Гей!...

— Не гей, а…

Явдоха не договорила, Походенко з серця оперезав пугою Солового! Соловий рушив; війя вдарило Явдоху під серце, і вона покотилась на землю.

— Ой, ой, ой! — голосила Явдоха, — Рятуйте, люди добрі, рятуйте! Убив мене, убив!...

— Тпру, тпру! — гукав Походенко на волів.

З Явдошиного двору вибіг наймит з наймичкою, небавом повибігали на ґвалт і сусіди й обступили Явдоху: вона стогнала….

***

Заким люди розпитувалися, Походенко схаменувся й рушив з возом, озираючись инколи назад.

— Держіть його, душогуба, держіть, а то він утече, держіть! — стогнала Явдоха.

Ніхто з людей не рушав, стояли округи Явдохи, знати, нікому і в гадках не було спиняти Походенка.

Наймит з наймичкою підвели Явдоху з землі, взяли під плечі й повели в господу. З твари знати було, що Явдосі справді не гаразд. Вона казала положити себе на ліжко, а хлопцеві що духу бігти до попа, щоб прийшов сповідати й запричастити.

Було вже під вечір; сонечко цілувало вже верхи високих осокорів і лагодилося сказати людям «на добра-ніч».

Отець Сидір порався в клуні на засторонку.

— Кидайте, батюшечко, все, — заторохтіло Явдо-