Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/173

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

адвоката, і хоча вивчив у його усі «порядки делопроизводства» і сам вийшов на ниву тієї «брехачки», що носить у нас імення «адвокатури», одначе за такий короткий час він не встиг, ганяючись більш за все за «порядками», зрозуміти правничу книжну мову так, щоб часом не спинятись на «всестороннему» розумінню тієї чи иншої фрази. Тим то в гулящу годину Никон уважно читав, перечитував і виучував «Устави» судівництва та «кассационные решения сената».

Під'їхавши до двору Гонкого, баба Явдоха казала Оверкові спинитися проти брами й піти в двір розпитати, чи тут живе Гонкий і чи в господі він? Баба Явдоха сама — дякувати богові — на власні очі ніколи не бачила Гонкого; люди порадили до його. Тим то вона хоч і бачила через тин, що «щось» сидить на призьбі, але не відала, чи те «шось» сам Гонкий, чи хто инший.

Оверко, знявши каблучку з брами, відхилив її трохи й, просунувши голову, мовив:

— Добрий день вам, з сим днем, що сьогодні!

Волохатий собака, що лежав біля Гонкого під столом, підвів голову й гавкнув на браму. Оверко швидче голову назад, каблучку на браму.

— А чого тобі, хлопче? — озвався Гонкий. — Йди, не бійся; собака не займе, йди!

Оверко одначе не рушив і спитав через браму:

— Чи тут живе брехунець Гонкий?

Гонкий суворо глянув на хлопця й сердитим голосом відповів:

— Якого тобі в біса брехунця треба? Брехунців тут нема… геть собі, шукай їх де-инде!

Баба Явдоха, почувши таку розмову, не стямилася, почервоніла, повернула коняку голоблями до тину, злізла швидче з воза й мовила до Оверка:

— Яка-ж бо дурна в тебе голова! От дурна дитина! Ще до лиха доведе… Геть собі! Геть до воза, я