Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/182

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

не аби-які за неї! Три карбованці з четвертаком!.. І Оверко став мені не дешево; за самі чоботи дала два з половиною, та шапка, та пояс, стрічка, сорочка… За шість карбованців перескочило; а що то воно з усього сього буде? Не чутно щось нічого: може, правду люди кажуть, що так і присохне! Але-ж Гонкий божиться, клянеться, що вона не пропаде, що воно в воду не кануло, тільки загаялось.. Та хіба Гонкому дорого й брехати? Он у вербну неділю як почав слебезувати: так і так — «великдень іде, а у мене й борошна на паску ні за що купити. Сяка-така Явдоха Максимівно! порятуйте, віддате останні!» Як-раз на таку напав! Така-б то Явдоха Максимівна була дурна, щоб взяла та й послухала… Ні, «договор паче грошей»: умовилися половину зараз після суду, а другу половину саме перед різками. Половину взяв, і жди другої; прийдуть різки, візьмеш і другу половину; за мною не пропаде; у мене є з чого взяти! А от коли, — не дай боже, — справді різки не вийдуть, а ягроші оддам, — тоді що? Тобі байдуже; брехатимеш, як і брехав, а моє пропало…

Баба Явдоха задумалась; на тварі у неї мигнула сутінь якоїсь тривоги, чи може непевности тільки… Аж ось заторохтіли на греблі по містку колеса і з-за верб показалася таранкувата коняка Гонкого. За кільки хвилин Гонкий сидів на покуті в Явдошиній світличці й вичитував бабі: «По указу Его Императорского Величества №№ губернское присутствие слушали кассационную жалобу крестьянина Походенка на приговор № суда о наказаний его 20 ударами розог за нанесение побоев и оскорбление действием вдови»… Фершалка уся стала увагою; вона слухала усіма своїми нервами; та на жаль, мало тямила й розуміла. Гонкий читав монотонно, не підводячи, не понижаючи голосу, читав довго, доки то вичитав цілих два аркуші не вельми буйного писання; а Явдоха все слухала