Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/198

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Нарешті Явдоха витягла останній свій запас й мовила:

— А як-же, діду, буде з моїми видатками? Хто мені їх верне? Нехай вже я різки йому подарую, а грошам моїм не пропадати!

— Слухай, Явдохо! Ти мене не воловодь! Або сюди, або туди, а не крути! Я знаю, що ти замишлянка; та й у мене голова не гвіздком в тім'я бита… Я тямлю, куди ти кермуєш; та мене не проведеш! Годі крутити; або зараз поїдемо, або нехай!.. Чуєш? Кажи останнє слово: чи їдеш, чи ні?

— У мене великі видатки були…

— На тім світі чортяка тобі їх верне гарячим вуглям! От що! — промовив сердито дід і так торохнув з серця кулаком об стіл, що аж самовар затанцював на столі…

— Добре, добре, дідусю! Не сердьтесь! Зараз поїдемо! — сказала перелякана Явдоха й веліла Оверкові запрягати коняку.

1897 р.
У Київі.