— Чому-б не воно!…
Мошкові сього тільки й треба було; він добре відав і тямив, як той ланок мулить Гречаному, і став на тому, щоб подратувати його, помститися за те, що Гречаний одійшов від його на бік, кажучи, що йому з ним «не благопристойно» бути.
— Сам бог велить вам придбати, купити в Олешка отсей ланок, — мовив корчмар.
Гречаний аж зітхнув від сих слів і відповів:
— Купи вже ти, а я в тебе…
— Цм, цм! — зацмокав Мошко: — чому-б я не купив, коли-б було за що, коли-б у мене було купило… Ого! Я-б давно…
— Не продає Олешко! — промовив Гречаний і в голосі його чутно було, що йому і прикро, і шкода.
— Продав-би! Ще як продав-би! Я зумів-би купити.
Гречаний підійшов до Мошка, а Мошко, ніби не помітивши того, говорив:
— Коли-б купило!.. Коли-б мені гроші; коли-б вони з вашої кешені хоч подивилися на мене!..
Тут вже Мошко несподівано вразив Гречаного в инше боляче місце: Гречаний був вельми скупий, видавав з себе чоловіка убогого й сердився, коли хто уважав його за людину грошовиту. Він скоса блимнув на того і промовив до нього:
— Хіба ти був у мене в кешені? Як ти знаєш, чи є у мене гроші, чи нема?
— Нехай мене бог милує, щоб я лазив по чужих кешенях! Я від людей чув, люди знають… Ой, вай-вай! люди знають, ще як знають, що у вас грошей велика сила…
— Брешуть люди! — перебив Гречаний. — Хто рахував? Кому я признавався? То у вас, жидів, тугі кешені, а в нашого брата де візьметься, з чого? З якої благодати?… Ми не шахруємо, з неба нам гроші не си-
