Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/55

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

пору школу мазати. Школа не втече, а жито, як перестоїть, що тоді? — вдруге літа не буде… Нехай підожде…

— Чи нехай, то й нехай, аби за себе від земців чого не було… як ви про се?

— А що там буде? — нехай жаліється… Хіба земці не тямлять, що у нас крепаків нема, з поля людей не зганяти.

— Що правда, то правда! Ще коли-б, сказати, для якого важного діла, або для начальства, то й зігнав-би, а то для школи, для вчителя! Ге, не великий пан, підожде!....

V.

В неділю вранці отець Кузьма, вернувшись з церкви, сидів над чаєм. На другому кінці столу проти його сидів Передерій. На столі, опріч чаю, стояла пузата куховка з горілкою, біля неї дві повних здоровенних чарки; на одній тарілці лежав нарізаний хліб, на другій сало шматочками і зелені свіжі гурки.

Торкай Климе — мати підкине, — мовив Кузьма, ковтнувши з чарки і вказуючи старшині на другу.

— Може ліпше буде після чаю, — відповів Передерій: — більше смаку.

— По доброму звичаю не завадить і до чаю… Ось ну! торкай за попом.

Передерій взяв лівшою чарку, побожно перехрестився і мовив:

— Царство небесне, вічний спокій усім помершим, дідам, і батькам, і всім хрещеним, а нам посилай, боже, віку та здоров'я! Будьмо живі! — з цим словом обняв губами чарку, перекинув її й одним духом проковтнув горілку, скривився, втерся полою й мовив:

— Добряча! І гірка, і пече, і по серцю йде; так і чуєш, як іде!

— Животкова! — відповів Гречаний: — по рецепту