Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/66

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Коли-б отим временінням не навременили ми собі якого лиха, — промовив Корній Сластьон. — Повременить не штука, а що, як прибіжить яке начальство, та зараз до школи?… А що се, скаже, у вас таке: чи школа, чи свинушник? А вчитель додасть ще: я, скаже, благав і старшину, і громаду… Еге! на кому тоді окотиться, як не на старшині?

— Авже-ж на мені, — мовив Передерій: — твоя, Корпію, річ до діла і моя така думка — не рука временити; а виходить-би то воно ось як: отсе-б то на середу зігнать людей, та й нехай полагодять коло тієї нахаби…

— Так не добре буде, — відповів Корній.

— Авже-ж так не до ладу! — говорив ще хтось. Сластьон смикнув за полу Охріма.

Охрім кашлянув і мовив:

— Який вже там лад буде? Гуртова робота там не годиться; се не те, що толокою в клуні тік місити, та й там треба ладу і приладу, а то, сказано, школа…

— Так що, що школа, — перебив Охріма Семен, — хіба вже наші баби недотепні зашпарувати та вибілити; от і все…

— Ні, не все, — мовив Сластьон, — треба, щоб у вікна вітер не віяв, щоб стеля не плакала, щоб криша не світилася, та ще що може… треба роздивитися; раз робить треба, а не десять. Хіба к Петру, а не к Різдву йде? Треба, щоб діти не дубіли, й тому, хто вчитиме, щоб за шию не текло та шпари в руки не заходили.

— Авже-ж так! — озвався десь ззаду Олешків голос.

Звірем блиснули Передерієві очі на той голос.

— Авже-ж, — говорив Сластьон, — треба добре роздивитися, що воно там і чого бракує? Тоді, може, хто один пійметься на всю роботу, а громадська робота незручна, сама тільки переводня часу буде. По-моєму отак: роздивимось спершу, а вже як зведемо рахунки, полагодивши, тоді й розкинемо на громаду, скільки впаде чи на двір, чи на душу, стільки й заплатимо.