Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/67

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Так себ-то виходить, Корнію, ти на підряд гнеш?  — спитався Передерій. — І моя така думка. А як ви, Єлисей Савич, про се? — спитався старшина у писаря.

— Як громада; нехай вона радиться, її діло, вона й платитиме… по-моєму і з підряду річ не лиха.

— Ні, вже з підрядом гетьте! — озвавсь Олешко: — знаємо ми добре підряди! Тямимо, що тим підрядчиком ніхто більш стане, як Сластьон, або Мошко… вони нам навергають на громаду такого підряду, що опісля мулько нам буде. Не треба підряду, сами полагодимо.

— Не треба, не треба! — загомоніло кілька голосів коло Олешка.

— Цитьте! — гримнув Охрім, — дайте старішим слово сказати; по-моєму — святе діло підряд; оддав гроші і квит; з підряду нехай Корній бере…

— 3 підряду, — гукнули голоси біля Охріма й Сластьона.

— Не треба, не треба! — перегукували їх з другого кінця.

— З підряду!!

— Не треба!

— З підряду!!

— Не треба!!

Серед такого галасу виразно було можна спостерегати, що старішого віку й заможніші люди гукають «з підряду» й тягнуть руку за Сластьоном: він-же й орудував підрядами на цілу волость. Люди молодші, найпаче голота, стояли за Олешка. Сам Наум змагався не стільки проти підряду, скільки проти Сластьона: він добре тямив, в яку ціну Сластьон вжене підряд.

Цей Сластьон був з панських ще крепаків, колись був у панів за гуменного; як завелося земство, він туди й примазався, спершу за якогось прикажчика, далі став брати підряди, лагодити греблі, мости, перевози. Йому поталанило, він розжився й тепер коверзує, як сам знає. В громаді він ніколи різко не виступає, більш