Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/68

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

того, що нишком-тишком верховодить; жив він в добрій згоді з старшиною, з писарем, з попом; має власних підручників, а вони вже за ним, як за батьком! В церкві він раз-у-раз, жадної служби не пропустить: сьогодні подасть на часточку «о здравії», завтра «за упокой», позавтрому молебень найме; тричі на рік водосвяття у себе в господі справить. До одного образа в церкві лямпадку купить, до другого — привіски, перед третім — Сластьонів ставник. Отак після кожного доброго зиску з підряду Сластьон не забуває божого дому й наділить його коли не хунтом оливи, то квартою церковного вина. Зате Сластьона всі знають, хоч не всі шанують; але таких не багацько: Олешко та ще там кілька чоловіка з молодших. Голота, звісно, як і скрізь голота, — не любить Сластьона, підлизою та здирником величає, звичайно не прилюдно, а де в закутку, нищечком. Прилюдно в громаді — на се не відважиться й сам Олешко. Що тут дивуватися — хіба між нами, людьми освіченими, інтелігентними, не те-ж святе? Хіба є у нас такі відважні, щоб злодія і шпигуна цуралися скрізь, гидували їми, не давали руки? Ого! більшість за вічі ганить, а в вічі лебезує і їсть у злодія накрадений хліб-сіль… Компроміс та погані умови з власним сумлінням що-дня більш і більш, як той вовчий лишай, роз'їдає нашу моральність…

Ото-ж і горбанівські громадяни рік чи два роки назад тому були ніби сміливішими проти Сластьона, а отсе як той та другий покоштували на власній шкурі або кешені Сластьонової сили, так щось осілися, вгамувалися. Молодші може й не пом'ягшали, не зробилися приязнішими до Сластьона, вони тільки притихли, їх приборкали, а в душі вони ще гірш лютують.

Отець Кузьма запевняє повітове начальство, що горбанівська молода громада стала чогось жорстокою, черствою «до всіх людей». Я й сам помітив, що по українських селах з того часу, як розвелися урядники