Сторінка:Кониський.Вибрані твори 1.pdf/82

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

і в Горбанівці вона не цуралася людей, небавом здружилася з дівчатами і стала між ними «своїм братом». Почала, було, ходити з ними й на вулицю, та о. Кузьма косо на те глянув і порадив їй «не шкодити і собі й братові».

— У нас, — казав він, — урядник і становий — лихі люди: довідаються, то ви з людьми за пані-брата, зараз почнуть сочити, якого ви духу, чи не баламутите людей проти начальства, чи віруєте в бога, чи не сієте в народі «плевел крамоли»… Послухайте мене, не то побачите — накличете на свою голову лихо; брата за вас зсадять з учительства.

Натякав на це й писар Коломійцеві. Мусіла Настя не ходити на вулицю з дівчатами…

Внадився до Коломійця писар; спершу він заходив раз на тиждень, далі двічі, а нарешті трохи не що-дня. Ілля не цурався його; Ілля був чоловік сторожкий, не любив дратувати «начальства» і хоч инколи і прикро було йому сидіти цілий вечір з писарем, одначе він і виду того не подавав. Та правду мовити, пан писар більш залицявся до Насті та все силкувався манівцями натякати, яка то він заможна людина, які у нього великі достатки і як йому нудно жити самотою.

— Чом-би-ж вам не одружитися? — мовив йому Ілля.

— Пари бог не дає; не знайду до вподоби, — відповідав писар.

— Мало хіба дівчат в Горбанівці, — мовила Настя.

— Дівчат не мало, та не по мені…

— Який-же бо ви вередливий…

— Не вередливий, а вже-ж не можна мені братися з простою дівчиною, що не вміє ні стати, ні сісти. Мені треба дружини такої, щоб вгадала мою душу, щоб була такою освіченою, як я… та бог досі не привів… — писар зітхнув і пильно глянув на Настю. Настя не по-