Рід Кониських ще на початку XVII віку вийшов з Галичини, оселившись на Чернігівщині, де й брав здавна участь у місцевому житті. Але дав він і кількох всеукраїнської мірки людей. Таким був знаменитий наш письменник XVIII віку Юрій (Георгій) Кониський, відомий архиєпископ білоруський; до таких належить скромний та безчиновний його нащадок, наш сучасник — Олександер Кониський, не менш од того може славний у літопису найновішого нашого життя і письменства.
Олександер Яковлевич Кониський народився 6(18) серпня 1836 року на хуторі Переходівці, Борзенського повіту. Зубожіла вже тоді родина Кониських жила цілком патріярхальним життям, усіх народних традицій та звичаїв додержуючи. Це мабуть і дало хлопцеві Кониському те органічне знаття українського побуту, а надто народньої — барвистої й запашної — мови, яким визначився Кониський-письменник. На сьомій весні Кониського «заучували» народнім звичаєм на Наума, (1 грудня) і початки науки побірав він удома, в Переходівці-ж таки, од матери та діда — батько його тоді вже був на тім світі. Обставини старосвітського життя, а разом і свої роки дитячі змалював опісля Кониський в оповіданнях («Як мене заучували») та в хрониці «Молодий вік Максима Одинця», де багато знайдемо автобіографичного матеріялу.
