Ґенерал (кавказець) Орбелїянї вигнав Турків з Поті, а кріпость Ахалкалакі здобув нечувано скмілим нічним приступом один з найбистрійших росийских полководцїв україньский попович Котляревский. Він заступив в тяжкому для Роси 1812. році жмінкою кількатисячного війска, зложеного переважно з Українцїв Грузию від наїзду десяти крать часленнїйших Перзів, побиваючи і проганяючи їх за ріку Арас. Він здобув міцну перску кріпость Лєнкорань, хоть она мала два рази сильнїйшу залогу, чим єго наступаюче війско, здесятеривши завзяте своїх витязїв преславним розпорядом дня: »Одступленя не буде. Або добудем, або всі ляжем головою«.
В р. 1813. пристала Перзия на росийскі условини мира і так прийшов Александер I. в посїданє всїх земель, становивших колись царство великої Тамари.
З тої пори розпочинає ся нова доба в істориї Кавказа; доба єго европейщеня, або радше росийщеня і доба завзятих воєн о свободу музулманьскої верховини Кавказа з Росиєю.
По всему тому, що росийске правлїнє задумувало і дїяло в першій паловинї XIX. столїтя для Кавказа, не можна єму відмовити признаня на добру єго волю і старанє. Однак чиновники, що мали опікувати ся народами Кавказа, були часто вже дома найгіршої кондуїти і позволяли собі на майже безконтрольному Кавказї нечуваних надуживань власти; або се
