були інтерновані за кару легкодухи, а всї они радше псовали, чим помагали дїлу цивілїзациї Кавказа.
Не много-ж висше стояли тодї і самі Москалї цивілїзациєю над Азиятами.
Кавказ, то Азия. Азиятами були не лише Перзи і Татари, але також Ґурийцї і Черкеси, а навіть всї християнскі племена. Закликали они Росию без сумнїву лише під впливом церкви. Тифлїс — як і всї инші кавказкі міста — то був справдешний восток з своїми плоскими кришами, по яких пересиджували і ходили відвідувати ся з дому на дім — невидані на улицях — женщини. Кавказка християнка животїла в такому самому запертю як і магометанка. В кождій хатї різано баранів і попід кождою сушило ся па жердках мясо і шкіри, а купи гною і рештки страв та калужі помий затроювали воздух. Всяке змаганє росийскої власти до якоїсь очистки міст і до заведеня порядку стрічало голий кінджал, або кулю.
Закавказкі царства попали ся під Росию в крайному занедбаню і запустїню. Chardin, француский землезвід XVII. в., описує здичінє Мінґрелїї та Імерециї так чорно, що годї би нам було повірити, якби не постанови імерецкого синода з р. 1771, які сьвідоцтво єго до цїла потверджають. Ремесел не було. Рільництво упало. Міста складали ся з кількох десятків уплетених з прутя, обдертих з глини і брудних хат, а в не-
