Сторінка:Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf/112

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

много красших саклях промешкували князі, замки котрих лежали в розвалах і пообростали повитицею ожини тай иншої колючки. Штани і чоботи були там дорогою рідкостию. Князь і раб ходили в сїраках, босі, або в »ходулях«, витесаних з твердого дерева — щось в родї грецкого котурна, т. є деревяного сандала, витесаного так, що мав під сподом дві підставки — одну під пятою а другу під пальцями ноги. Голову накривала кучма, а у заможнїйших »башлик«, т. є ткана з вовни капуза з двома довгими кінцями, котрими в зимі неначе хусткою обвязувано груди, а лїтом обмотувано вколо капузи, на голові, що як турбан виглядає. Башлик одягало прастаре — єго видко на скицких посудах — і носить ся скрізь на Кавказї всїми, хто на него здобуде ся. Лїтом покриває дехто голову капелюшком похожим на той, в якому Греки представляли Гермеса. Піяньство і розпуста стали ся обичаєм і не вражали нїкого. Князї нападали і грабили друг друга і дїлили ся добичею з царем, а так як пан і слуга в однаковій ходили (і ходять) одежині, з одної миски їли і рівно були непросьвічені, а цар відзначав ся хиба лише повагою свого достоїньства, то привязанє к нему князїв і народа було велике.

За приклад патриярхальности, яка там тодї панувала, нехай послужить випадок з житя послїдного »дадіяна«:

Цар був на ловах. Уже почало вечеріти, коли єго пастушок витропив дику козу. Ідучи в