Сторінка:Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf/119

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

під кинджалами сфанатизованих і мстивих верховинцїв.

Страх пішов по християнах. Москалі підняли на ново війну проти верховин Кавказа і розпочали приступ до тої — як Велямінов твердив — величезної кріпости, яку стопа за стопу траншеями і підкопами брати належало. І справдї, Кавказ, се кріпость. Мілїонову єго залогу — в живність і всякі припаси забезпечену на віки — складали найбитнїйші народи сьвіта. Се кріпость, забезпечена непрохідними лїсами і кільометровими скалами; кріпость, до якої не давали приступити в глубоких і тїсних дебрах такі засїки, що ізза них навіть Ксерксесовим полчищам можна би було повелїти: »ту стань!« Навколо тої кріпости ходила споконвіку сторожем блїда смерть з косою і покладала трупом приступаючих до неї ворогів.

Так вимерали на Фазисї зелїзні леґіони Рима, так Перзи і Турки. Так погибав в степу над Курою Pompejus; так десяткувала там зараза Хазарів і наступаючих на них Арабів, а потім хоробрих Руссичів над Каспієм в городї Берда. Навіть закалеві орди Тамерлана не попасали там довго. Помір вигнав з тих берегів (що 20'-50' лежать низше від океана) і залоги порозміщувані Петром Великим по Каспійскому морю. Над Тереком смертність була теж велика. З поселених на Сулак-койсу (Петром) 1.000 родин і з десяти сотень козаків по десяти лїтах остало ся ще в живих: родин тілько 462, а з 1000 козаків ледво одна сотня.