Сторінка:Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf/129

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Непроходимі лїси — природну оборону Чечни і всего Даґестана — велїв Барятинский новий намісник Кавказа в р. 1856. випалити, а сторонників Шаміля безжалісно нищити. Даґестан постигло велике горе і жителї єго перестали величати свого імама назвою: »казі« с. є сьвятий, а проклинали: »пазі« т. є псом.

В р. 1858. пішло на Шаміля росийске війско з усїх боків облавою. Що се не було легко, нехай посьвідчить факт, що ґенерал Зісерман, прямуючий в Кахетиї в Даґестан через головний хребет Кавказа (10.000), в двох добах перейшов лиш ¾ милї і стратив 49 гірских коней, що зсунули ся у пропасти.

Шаміль здесятерив себе. Но даремиа була єго одчаяна оборона. Не спинили Москалїв нї ті Ак-булахцї, що мов ящірки дерли ся на стїни скал ї фортец, нї знаменита лицарока їзда Кабардинцїв, ні заоблачна висота пулів і смерти посьвятивша себе хоробрість очайдушних міридів.

Ведено, столицю великого імама, взято страшним приступом, а єго, що кидаючи ся на всї боки, як той одинець, обскочений псами, і з остатним висиленєм старав ся ратувати горіючий і потапаючий в крови Даґестан, упросила родина піддати ся. Стало ся те в Гунїбі, в єго послїднім, грізнім леговищи. — На Гупїб дістав ся салдат горі скальною промоїною, втикаючи штики в щелини і дїри скали, а по них, неначе