Сторінка:Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf/132

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

днем по причинї острої заборони вивозити на музулманьскі торги дївчат і рабів. Хороша дївка становила будучність бідного Черкеса. Він ложив на неї все, що міг, щоби єї красу підняти в цїнї і давав єї як найкрасше образованє, а гроші, що за неї брав, збогачували, єго. Не диво, що всї племена Адиґе палали ненавистию против Росиї та що були готові все накладати з Анґлїєю і з Туреччиною. А так, як они і Абхази занимали більшу часть побережа Чорного моря, то і провадили з Турциєю — найчастїйше на анґлїйских кораблях — недозволену Росиєю, пачкарску торговлю людьми і оружиєм.

Анґлїя перенесла-б була вже в р. 1854. всю війну проти Москви на Кавказ (лише що Наполєон був тому противний), а такого случаю належало побоювати ся, бо він міг би легко покінчити ся утратою Кавказа.

З таких отсе причин постановило росийске правительство Черкесів пересилити, а на їх землях посадити вірних і безпечних козаків.

Чорноморцї упирали ся. Пробуваючи вже 70 лїт на степах, та по Кубанї розгосподарили ся они ладно і зжили ся з черкаским сусїдством так, як моряк з бурею. Они праняли від свого дикого противника і деякі звичаї. І у них водили ся бранцї і раби, яких то добувано саблею то куповано грішми. Їм було і жаль покидати свої пвитучі і гаразд обезнечені оселї. Переселяти ся на підгірє Кавказа — вигнавши відтам Черкеса, уважали вони за дїло нелюдске і вони опирали ся власти. Однак бунт здавлено силою