звідси, бо десь над долїшним Тереком стояла колись і пишна столиця чорних Гуннів, що звали ся Маджара[1]. Мимо то, фінских і монгольских типів в Даґестанї мало. Тураньский чи там туркменский тип лиця стрічає ся переважно Тільки по берегу моря находять ся часто калмицкї лиця, могольскі.
Дві треті части жителїв Даґестана становлять Татари, що живуть біля моря. Нарід се трудолюбовий і промисловий. Прекрасне вирабляють і викладають сріблом оружє, сїдла і т. п. Їх дїлом і ті славні кавказкі кінджали, котрих сталь дивує знатоків. Лезгіни — потомки древних Лєзів, Авари, Табасарени і всї пр. живуть на горах; в аулах т. є: селах, побудованих з дикого каменя — хата верх хати — з плоскими камінними кришами. Комунїкацию між ними творять тісненькі переулки, а головно лїствицї (драбини). Кождий аул то кріпость; а многі з них як: Салти, Ахульґо, Ведено і Гунніб покрили ся великою славою в борбі за волю з могучою Росиєю.
Найхоробрійшим племенем Даґестана є Авари. Жителї Даґестана є магометанами шиіцкої секти; а лад в їх громадах є демократичний. Одні тілько Авари — подібно Черкесам — мали аристокрацию і управляли ся деспотично.
- ↑ За Каспієм стояла і друга, Гуннів білих, що звалась „Зарачан“. »Маджарі« зовесь на Кавказї молоде вино.
