Сторінка:Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf/21

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Одно місто Даґестана заслугує на особливу увагу, іменно Куба. Оно лежить над Каспієм — на південь від Дербентів. Славить ся оно килимами і дивною хоробою, якій підпадають тамошні жителї за виємкою — в найнездоровійших низинах живучих — автохтонів, здає ся Каспів. Секциї померших виказують — чув я — якесь знищенє печінок і легкого. Взагалї прикаспійскі низини є дуже нездорові. Море те не має одливів і приливів; за те бентожать єго часті бурі та водяні труби.

З високою горою Шат-даґ — котру звідси прекрасно видко — кінчить ся високий Кавказ і обнижає ся чимраз більше аж у приморске понизє міста Баку (значить: кут вітрів) колишної метрополїї огньопоклонників.

Россия толєрувала ту культ огню. Мимо то опустїв великий храм Парзів і останній жрець їх винїс ся недавно в Індию. В околї Баку скрізь земля нафтяна і промисл нафтовий цвите ту, як може нїгде в сьвітї. Навіть під морем є жерела нафти і коли їдучи лодкою кинеш запалку там, де бурлить плесо моря, займаєсь оно кругом лодки огнем і їдеш як по пеклу. Базар того міста є дуже богатий на шовк і шафран і всякі плоди сходу. Народонаселенє переважно перзке. Є однак много Татар і Вірмен і Москалїв тай иньших Европейцїв. Ту погиб від зради бакінского хана один з найлучших росийских намісників Кавказа грузинский князь Ціціяні.

На городї Баку кінчу опис північного Кавказа. Пригляньмось тепер Закавказю.