бог війни — Тлєпс = Vulkan, Джаджі, богиня плодів, Шесту, бог зелїза, Ейріґ покровитель злодїїв, Хатоґуат Ротопа, Хепезуат русалка; а найвисший бог зве ся у них Афа. Є ще і Ахіна бог скоту і єму приносять они що три роки викоховану на те родиною князїв Цебе ялівку. Мали они до недавна і щось в родї египецкого апіса, — але то тільки християньскі Абхази полудневого побережа краю, сусїдя Мінґрелїв і ті-же. Був то бугаєц, котрий — в ніч св. Юрия (чи на сам Великдень) — потай зібраного народу біля церкви в Ілорах впроваджував ся в сьвятиню, до єго заколював сам архиєрей, а мясо дїлили помежи вірних.
Поганий обичай похоронний найшов Interiano в XV ст. між Абхазами.
»На похоронах одного князя — пише він — заколено бика і un giovine gailardo знасилував перед лицем народа молоденьку на те вже жертвовану дїву«.
Імперетиньский архиепископ Гавриїл повставав[1] против розпустних обичаїв абхазких Дзиків і Пачанґів при похоронах, котрі особливо ночию на »осьвічуванях« відбували ся в честь помершого і для розвеселеня родини.
Між Абхазами водило ся і те, що найшов в XVII в. Potocki у Інґушів, верховинцїв кіргізкого племени, сусїдуючих з Чеченцями, що над Тереком; а такі самі обичаї зауважив Араб Муза
- ↑ Коваленскій: »Законъ и обычай на Кавказѣ«.
