ски[1]. В такий спосіб принимало ся в рід і в такий спосіб наступало чиєсь усиновленє.
Бували в Осетів і ордали такі самі, яких прописує Авеста, т. є. пронуренє в воду і хода скрізь огонь. „Пройду скрізь огонь і воду“ — »праведного нї огонь не бере, нї вода не приймає« — вірять Осїти і велять злодїєви скакати через запалену вовчу жилу, або в кипяток встромити руку.
Осїти їдять гречану кашу, пекуть в попелї ячмінні »чуреки« (пляцки) жарять шашлик з барана і варять »бахани« то є портер, а також білий і жовтий арак. Заможні споживають на Різдво козу, на Новий Рік свиню, на Великдень ягня, а на св. Михаїла вола. Цїкава річ, що пляцок з мішанини тїста, сира, масла і луку (цибулї, що зве ся так само, як одна з лакіток турецких Halva) бачив Кох в Туринґії.
Ліжко, плуг і лавка похожі на ґерманьскі. Стіл вкривають квічастою скатертию як Нїмцї Юшку подають в деревяному горшку і їдять деревяними ложками. Корито, рожен, шипцї до жару, масничка, комин над ватрою, котра находить ся завсїгди серед хати — збаночки до пива „баґанї“, сібірр то є соха, „ґоляткір“ триножне крісло батька родини, колиски суть в Осїтів иньші як у прочих Кавказцїв і пригадують Нїмеччину так, як те їх до льну подібне
- ↑ Одно тілько умертвленє новонародженої дівчинки не викликувало пімсти духів ватри. Осїти часто убивали дївчат немовлят, надїючись, що духи ватри дарують їм потім сина.
