Переказ той міг мати і якусь правдиву подїю за собою між так ріжнородними і вічно між собою воюючими народами які заселяли і засиляють Кавказ.
Доля женщини мусїла бути в далекій старинї страшна, коли навіть Магометанки Кавказа повставали против неї і заводили — було — реформацию уложену в так званий жіночий коран. Чомуж би пробу якоїсь еманципациї від дикого мужеского ярма не могли спробувати сьмілі та войовничі верховники? Чув же недавно ще, бо в XVIII в. земльозвід Lamberti від мінґрельского дадіяна (царя), що той находив між трупами убитих Сванетів много женщин в зелїзній одежи.
Однак мимо то находжу більш похожим на правду твердженє, що байки про Амазонок є тільки глухим гомоном колишнього культу богинї Ляші на всїм Кавказї. Доказує то прекрасний і совісний твір Коваленского: „Нравы и обычай на Кавказѣ“. Зсилає ся він на европейских і азийских земльозвідів Кавказа ріжних віків — а було їх чимало — та провірює своїми власними спостереженями і доходженями росийскої власти.
І так посьвідчають Bell і Stal ще в XVIII в., що у Шапсугів було ганьбою для жінки не мати бодай одного любаса. Таке саме говорить Abu ben Kassim, Massudi і Tavernier про других Черкесів. »Для гостя була жінка верховинця на вигоду готова і Черкес сквапно виходив
