Аталицтво вязало ширші круги в родину приналежну к ватрі якогось вельможи і так творили ся тїснїйші взаємини між далекими собі родами, а до заключуваня єще ширших взаємин приязних причиняла ся у Черкесів особливо екзоґамія.
В дикій природї Кавказа, під грозою безперестанних нападів, переселень і грабіжних воєн мусїв слабший пол, в дитиньстві часто вигибати. Женщина була отже цїнною рідкостию на Кавказї; єї здобував або купував род у роду — складаючись нераз цїлою семєю на цїну купна »калим« т. є віно і таким робом ставала куплена жінка, де коли, васностию цїлого роду або по шкоцки кажучи: клана. Того кажуть догадувати ся старосьвіцкі піснї та перекази Черкесів, Осїтів, Сванів і прочих верховинцїв.
Они сьпівають про Нартів, що то перед віками покласти мали ті вежі з величезних плит, обривів скал і ті огромні дольмени, що кільометровою улицею стоять в черкескій верховинї недалеко Майкопа. Нарти були відважна поляниця Кавказа; то викляті абреки, що гуртовали ся в збройні ватаги, нападали і завойовували цїлі племена і сполучали їх в один народ.[1] І так кибардиньский нарт Насранжохе (золота
- ↑ Один з найголоснїйших Нартів на Кавказї був Пшиґуй безстрашний. З прошибаючим криком: гі-гі-гі! (черкеска гурра) кидав ся він на цїлі ватаги противників і убивав, або проганяв з поля.
