Сторінка:Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf/62

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

а сила єї так могуча, що навіть сам Азраіл (ангел смерти) нераз уступає перед нею.

Не дивно отже, що прекрасна княгиня Еміна відвернула ся від свого жениха, від славного князя Таврія: »Що ти менї за жених? убивати кождий знає тай кождий хоробрий, але зложи-но для мене пісню! от що«.

Коли погиб, або умер який славний борець, то на єго похорони з'їздили ся з усїх усюдів Кадиґи і Геквоки. На місци, від учасників подвигів і слави витязя розслухували они всьо, дотичне єго особи і уходили в пустиню, щоб на самотї зложити на него пісню; почім сьпівали, кождий свою, перед народом. З пісень тих переймали Черкеси те, що де було красше і редаґували з них усїх одну збірну пісню і з тої хвилї сьпівали єї всї однаково. Розміри єї були тонїчні, не декляматичні, а як просьпівано єї при бренькоті пшаури, Черкеси знимали з голови кудлаті папахи і похиляли голови в честь виславленого піснею витязя. Магометаньскі фанатики, мулли та ефендії переслїдували пісню, але надармо. Всї сьпівали і всї кланяли ся Геквокам і князь і жебрак мізерний.

Черкеси не приняли і демократичного магометаньского закона судового (шаріят), а судили ся своїм відвічним гірским правом (адат). Взагалї той іслям, що єго завели між Черкесами Кримцї, держить ся їх хиба зверха. Все ще перемагає в них маздеїзм і прозирає скрізь обичаї культ богинї Ляші.