Цю сторінку схвалено
Але і они не могуть удержати своєї власти на Кавказї[1].
В р. 204 завойовують все північне підгірє Хазари, за ними показують ся і Гуни[2]. В р. 432 здобувають Гуни-Кушани (т. є. чорні) переходи Кавказа[3], але власть над північною верховиною лишає ся все ще за Хазарами[4], аж до завойованя Арабами Даґестана.
І по тих всїх ордах і по довголїтному панованю Хазар, лишає ся одна, одинока рештка в так зв. балкарскій дебрі у жерел ріки Чегем під боком Осїтів і то лише припадком. Є се Балкарцї.
- ↑ В початках II. в. по Хр. — пише вірменьский лїтописець Мойса з Хорени — зайшли на північному Кавказї в земли Болгарів міжусобицї, що їх приневолили винести ся звідтам. Під р. 150 по Хр. заходять з Криму Готи, розбивають Алланів, котрих більша часть іде з ними в Крим, а тільки верховиньска рештка, Осїти, лишає ся в горах.
- ↑ Проценко: »Хронологическій указатель Кавказа«.
- ↑ Коваленскій »Законъ и обычай на Кавказѣ«.
- ↑ В роцї 894. пропускають Хазари Пачанґів іти на захід, а ті натискають на Мадяр. Але тодї Хазари не були вже панами північного Кавказа. І Аллани (Осїти) і рештки Вехендур Болгар не платять уже Хазарам нїякої дани.
на Абхазию і вигнали звідтам Азеґів і Пачанґів, що запанували над Абхазами, на чорноморскі степи. Кумани (Половцї) держать ся більш кавказкого підгіря і степів від Кубанї аж до Дону-Сьвятославича.
