Сторінка:Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf/69

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

і так: Черкеский нарт Созріко (і другі) здирає шкіру з ворогів і велить з неї та зі скальпів, сестрам, женам і матерям поубиваних, шити для себе одежу. Про так само дикий звичай оповідає Геродот у Скитів, Маздеїзм находив у них і у Сарматів також, а за ним і Страбо. Навіть „матріархат«, що в Черкесів водив ся у тих Сарматів, що за Геродота і Страбона кочували на всхідних берегах Дону. Сусїдували на всхід сонця з Алланами (нинїшні Осїти) а на південь з меоцкими Скитами, що жили під Кавказом[1]. Мовою були Сармати дуже близькі до Аллан і до Скитів чорноморских отже і до нинїшних Осїтів. Були они і ясноволосі як Осїти і подоба їх була так само арійска, а ноша перзидска.

Греки називали[2] Сарматів: Γυναικοκρατούμενοι, що Геродот по скицки зове: οἰόρπατα. Значенє тої назви дасть ся пояснити арійскими пнями: vira=муж + pati=пан, що значити мало-б: пануючі над мужами. Назва Сармати дасть ся також з іраньских пнїв вивести. Sar — володар, mada — жена, а те могло би доказувати, що скитским народом Сарматів управляли жінки.

Взявши отже під розвагу: єдність породи, ноші, віри і обичаїв, а здає ся, токож і мови Сарматів і Черкесів, хоть між сими а тамтими

  1. Римляни взяли в земли підкавказких Скитів, що звали ся Сираками, в р. 50 по Хр. город »Успе« а назва та є питоменно черкеска як і Тушпе, Ульме і т. подібні.
  2. Грушевский: Істория Руси-України. Т. I.