Сторінка:Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf/70

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

уплило двітисячі лїт, но буде ся гіпотеза безпідставна, що хоче бачити в нинїшних племенах Адіґе потомків древних Сарматів.

Кимерійскі Скити, отже і Сармати, котрих в иньших часах і на місцях иньших Азами і Керкетами, потім Алланами і Куманами, а нинї Осїтами і Черкесами називають, були би — думаю — першими історичними поселенцями північного понизя і верховин Кавказа.

III.
Племена картвельскі.

Майже вся порічина Кури та Ріона і южна верховина кавказкої стїни є — з непамятних часів в посїданю Ґрузів, Імеретів і Мінґрелїв, Сванів, Пховелїв і Хевсур… одним словом Картвелїв.

Не є они властивими автохтонами закавказкого краю, а все таки належало-б їх такими уважати, задля глубокої древности поселеня їх під Кавказом.

Le Normant, що прочитав на скалах коло озера Ван клинописи, найшов, що язик їх не є асирийским, а якимсь прастарим ґрузийским; що більше, із змісту клинописів тих видко — каже Le Normant — що предки нинїшних Ґрузів сидїли перед 2.500 лїтами під южними склонами Араратів і вколо озера Ван, поки — в VII-ім або VI-ім в перед Хр. не вийшли з відтам за Араксес та Куру і Ріон під Кавказ[1].

  1. Гляди фейлетони часописи тифлїскої »Кавказъ« з р. 1898.