ним Кавказом і під снїговерхими Ґоґами Аллано Скитів, Іронїстану та з відки Аляроди-Картвелцї над середною Курою і по цїлому Закавказкому краю від Каспія аж по Чорне море.
Автохтони, макрокефали, троглодити, Гебри чи жиди і Каспи не годні були оборонитись від наплинувших на ті землї голодних зайд і або мішали ся з ними, або уступали в найдикші дебри і висоти гір. Сванети, Тушіни, Хевсури і Хетаґури мусїли злити ся з Алланами. На те вказують і осетиньскі слова в мові їх і частий жовтий волос та синї очи і арійска подоба лиця.
Алеж не тільки они, але і другі Аляродцї або Картвели перемішали ся з автохтонами Кавказа і приняли иньщий вид. Грузийця легко пізнати не лиш від Хевсурета і Свана, але також від Імерета і Мінґреля. По всїх однак слїдно кров семіцку, коли вже не жидівску; Ґурийцї одні задержали чисту подобу жидівску; знак тому, що не мішали ся з нїякими племенами.
Однак на то, що всї ті племена одного походженя і що навіть кимерийскі Скити но були їм зовсїм чужими, указує сванецка казка похожа на нашу про Чеха, Русса і Лєха; казка про трьох братів Суон, Осс і Картил, котра Осїтів — правдоподібних потомків Кімерів — признає рідними братами Картвельцїв так само, як дійсно однородних з Грузийцями Сванів.
Ще більше на якесь споріднене показують всїм спільний культ сьвятої ватри, ті самі за-
