по них не богато; а трете, сам головний хребет то страшно дика, височенними скалами наєрошена, альпейска верховина, властивий Кавказ підіймаючий ся 3.000 метрів понад плесо моря. На том у хребтї, неначе на великаньскій стїнї стоять під хмарами ґіґанти Кавказа: Ельбрус, Дих-тав, Казбек, Джімерай-гох, Адай-гох, Шат-Ебрус, Шах-даґ і многі иньші тави і гохи т. є.: гори, висші від найвисших верхів і шпилїв Швайцариї. Айсхільос звеличав їх »сусїдами зьвізд«, а народна поезия Кавказа обмотала їх див-дивною тканиною казок, виснованих десь на далекому всходї в непроглядній темри часів доісторичної минулости. Найдеш тут міти, Ірана, найдеш казку про Авраама та про Ісуса, лєґенди про рай та потоп, вчуєш і те — в Al-koran попавше пророцтво Езекіїла: про ісполина Ґоґа, князя роос і Мосоха і множество арабских а навіть египетских байок і переказів. В найвисшій, однак, чести стоїть у Кавказких народів Ельборус[1], вязниця Прометея.
Неначе імператор виступав він з ряду ґіґантів Кавказа к півночи на перед, висший на цїле кільометро від швайцарского Монблянка. З єго срібного верха, що як лицарске сїдло виглядає, смотрить гордо і понуро Джін-падіша́
- ↑ El-brus т. є: блискучий. Осіти називають єго Albar-Sond = велика висота, Черкеси »Oscha-machua« т. є: щаслива гора, по татарски зве ся він Jal-bus, значить »снїговерхий«; так само називають єго Грузи, Балкарцї: »Mini-tau , Абхази, »Orfi-itub ; а Перзи: »Каж-даґ«.
