Сторінка:Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

т. є. духів цар — на дику верховину, через степи і води на північ, далеко, і проклинає Уруса, того побідного ворога Ісламу і вірних єму Черкесів, що або жили, або й жиють ще в »чорних горах« і висше в скалах західно-північного і північного Кавказа, та ниже по ріцї Кубань від берегів Чорного моря аж до середини кавказких гір, де ріка Терек спускає ся на доли, що би поплисти дальше на всхід сонця аж до Каспійского моря.

Джін-падіша́, то ангел за гордість скинений із неба. Він є паном усяких чарів. К нему злїтають ся чарівницї і волхвілї усего Кавказа; єму складають Кабардинцї і прочі всї Черкеси жертви на те, щоб їм »на щастє« замовив оружя.

Але ся казка не є кабардинською. Она повстала під впливом Ісламу, з далеко старійшої, майже передвічної, яку оповідають Осіти, жителї найвисшої верховини середного Кавказа, з під самого Ельборуса аж по за Казбек. На камени круглім в снїгах Альбар-зонда — кажуть они — »сидить старезний Аміран безбожний. Єго все тїло поросло волосєм, борода сива вже ніг досягає — на пальцях ручних суть кігтї орлині, очи горять все що жар розжарений; а ланц зелїзний по шиї, по грудех та по ногах ще в'їв ся в єго тїло і притискає єго до скали. Над ним кружляє птах страшенний Анка; що гнїздо має аж на Шат-Ебрусї десь недалеко Каспійського моря. Аміран хотїв було раз скинути з престола Великого Тха і за то доти му-