В тих часах запанувала в Грузиї анархія. В Ахальциху на горішній Курі повстає удїльне князївство. Імеретія відриває ся також; а покинена Греками Мінґрелїя пустїє і дичіє; а на сю розкладаючу ся руїну нападає в р. 1387 страшний як смерть невмоленна мстивий, жорстокий Тімурлєнґ.
Шість крать переходять єго люті орди нещасну Грузию і палять і нищать (з умислу) все що тільки придбала культура.
Береги »Чорного моря« занимають Ґенуезцї а на Каспію — звідкіля взялись? — В »Lo Konno« або »Kopario« — на нижній Кубанї, там де нинї стоять розвалини міста Ескі-Копил заводить ся італїяньскими та грецкими душегубцями торг невольниками. Грузийске царство, в котрому не ма нї послуху нї права, дїлить цар Олександро I межи своїх синів.
Однак подїл той не спас народа, а прискорив ще єго погибель; бо як передше Візантія і Перзи так тепер Перзи і Турки доти спирались і били ся о підкавказкі землї — руйнуючи їх без милости — поки не, прийшло до злагоди між ними.
В р. 1578. наступив подїл тих земель межи Перзию і Турків і все Картвельське племя угнуло ся в ярмі своїх завоєвателїв. Магометаньство перзидське побідило на востоцї полудни Грузиї хрест; а Ґурія і Абхазия і побереже Мінґрелї потурчили ся зовсїм.
