Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/102

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 93 —

Такъ на елекційно̂мъ соймѣ поновляється релігійна суперечка, а коли православни̂ Русины во̂дказалися приступати до якого не будь дѣла, поки перше ихъ справа не буде залагоджена, то постановлено, що бъ обѣ стороны выбрали собѣ яку третю безсторонну особу за судію. Такою безсторонною особою мо̂гъ бути оденъ королевичь Владиславъ, кандидатъ на польскій тронъ. До него отже звернулися обѣ стороны. Во̂нъ згодився бути полюбовнымъ судією и покликавъ до помочи двохъ сенаторо̂въ и чотырёхъ посло̂въ. Судіѣ признали ти̂ уступки выражени̂ въ меморіялѣ конвокаційного сойму справедливыми а останню залагоду затверджено елєкційнымъ соймомъ. Хочь католики дуже сердилися, але годѣ було вже инакше зробити, коли згодилися на полюбовный судъ а тымъ самымъ мали звязани̂ руки.

Владиславъ, ставши королемъ, выдавъ православнымъ дипльомъ, де ясно означено дану православно̂й церквѣ волю.

Кождому дозволено переходити по̂сля сподобы на унію або на православіє. Православнымъ дано право выбору єпископо̂въ и митрополіта а митрополітъ мусить бути высвяченый Царгородскимъ патріярхомъ. Луцку епархію мають во̂ддати православнымъ заразъ, а Перемыску и Львовску, скоро лише будутъ во̂льни̂. Въ Литвѣ мають заложити Мстиславску, Оршаньску и Могилѣвску епархію. Всѣ релігійни̂ процесы мають застановитися а на останку, кро̂мъ уступокъ означеныхъ въ меморіялѣ, вернено ще Кієвскому митрополітови и Софійску церкву. Уніятскому митрополітови дано власть лише надъ уніятами а проживати мавъ у Выдубицкому монастырѣ. По̂сля всѣхъ тыхъ угодъ мали обѣ стороны жити зго̂дно и супоко̂йно.

Новый король прихильный бувъ Козакамъ, згадавши ихъ заслуги въ Московскихъ во̂йнахъ и потребуючи ихъ помочи до новои войны зъ Росіянами, що вже були облягли Смоленьскъ.

Однако жь королѣвска щира прихильно̂сть до Козако̂въ не годна була оборонити ихъ во̂дъ шляхоцкои ненависти, що все бачила въ нихъ небезпечу для Польщи.

Козацки̂ погляды и змаганя а шляхоцки̂ були, якъ мы се бачили, собѣ на скрозь противни̂. Шляхта вважала всю землю выключно за свою питому и не годна була зрозумѣти свого истнованя инакше, якъ лише съ по̂ддаными, паньщиною, неволею. А Козаки зновъ съ цѣлымъ Украиньско-рускимъ наро-