- Унія буде знесена.
- Посто̂йне повне число козацкого во̂йска збо̂льшиться до 40.000.
- Православный Кієвскій митрополітъ буде мати право засѣдати въ сенатѣ.
- Всѣ посады и го̂дности по всѣй Украиньско-руско̂й Землѣ можуть роздаватися лише православнымъ Русинамъ.
Польски̂ сенаторы не хотѣли навѣть чути про таки̂ умовы. Поки Хмельницкій облягавъ въ Збаражѣ Вишневецкого (во̂дъ 30. червня [10. лат. липця] 1649 р.), выступивъ Янъ Казимиръ проти него зъ во̂йскомъ, але Хмельницкій розбивъ єго по̂дъ Зборовомъ (5. серпня [15. лат.] 1649 р.) Ту Козаки такъ побили Поляко̂въ, що могли взяти въ неволю самого короля. Однакъ гетьманъ приказавъ „не доторкатися королѣвскои особы“. Король просивъ мира и одержавъ єго на згаданыхъ умовахъ съ тымъ ще додаткомъ, що коронне польске во̂йско не смѣє стояти по тыхъ мѣстахъ (го́родахъ), де живуть Козаки.
Та не довго тѣшився Украиньско-рускій наро̂дъ своєю побѣдою. Скоро дознавъ розчару. По̂сля умовы мало бути реєстровыхъ Козако̂въ до 40.000. Всѣ остальни̂, хочь брали участь въ войнѣ, мали выписатися зъ во̂йска, вернути зновъ въ по̂дданьство и зновъ го̂рко працювати на тыхъ самыхъ пано̂въ, якихъ що лише повыганяли зъ Украиньско-рускои Землѣ. Коли гетьманъ важився выконувати сю умову, така выйшла буря, що ледви зъ житємъ утѣкъ и мусивъ єго понехати. И Поляки зъ свого боку такожь не выконали умовы, тому то и Зборо̂вска умова и року не простояла. Король, правда, выдавъ грамоту, що потверджує права рускои церкви, та вона не мала бо̂льшои ваги, якъ подобни̂ грамоты Владислава IV.
Отже Зборо̂вска умова не вдоволила нѣ сихъ, нѣ тыхъ. Съ ко̂лька десятокъ роко̂въ тому назадъ, мо̂гъ бы бувъ може во̂нъ довести до мирного конця, але теперь було вже за по̂зно. Годѣ було єго сповнити. „Чи жь не всѣхъ насъ кликано добиватися волѣ? Чи жь не всѣ мы були Козаками?“ — казавъ сердито Украиньско-рускій наро̂дъ. „Чи жь мы клали головы лише за волю тыхъ сорока тысячь? Де жь обѣцянки Хмельницкого?“… Селянъ ставъ гетьманъ карати и мусити до по̂дданьства панамъ, але се вменшило єго популярно̂сть а во̂йско єго стало вменшатися, нѣ жь зразу було.
