Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Першою жѣнкою Мечислава I. була Дубравка, Чешка, Славяньского обряду, длятого при дворѣ того князя ще й загально панувавъ обрядъ Славяньскій. Друга жѣнка Ода, черниця, захоплена зъ монастиря латиньского, спонукала Мечислава до переходу на латиньство. За княземъ по̂шло лицарство (дружина воєнна) и латиньскій обрядъ стається обрядомъ лехо̂въ, а Славяньскій — обрядомъ народу. Першій все бо̂льше и бо̂льше розширюється и перемагає на останку надъ Славяньскимъ. Дѣло навороту въ латиньство доконавъ св. Войцєхъ и вытиснувъ Славяньскій обрядъ съ Польщѣ. Латиньска пропаганда зъ самого початку ишла рука въ руку зъ релігійною нетерпимостю. Єи засадою було: прости ближнему всѣ єго грѣхи, но не прощай нѣколи, коли бъ важився вызнавати неправу вѣру. Русь доховала вѣру Грецку зъ Славяньскимъ обрядомъ. Не наше дѣло вдаватися въ догмы обохъ вѣръ. Мы звертаємо ино увагу на ро̂жницю ихъ внутрѣшнёго ладу. Славяньска церква стоить на засадахъ самоуправы, яки̂ выробили ся въ церквѣ Христово̂й въ III. и IV. вѣцѣ, се бъ то незалежни̂ єпископіи, по̂двластни̂ ино загальнымъ церковнымъ соборамъ (загальнымъ церковнымъ вѣчамъ) и народна церква, се бъ то кождый наро̂дъ зо службою Божою въ своѣй ро̂дной мовѣ и т. д.

Однакъ Поляки принявши латиньство, не спекалися лихого сусѣдства и опо̂сля ще довгу вѣкову вели боротьбу зъ Нѣмцями.

Внутрѣшній ладъ Нѣмецкои державы и тодѣшнихъ державъ на заходѣ основувався на то̂мъ воєнно̂мъ правѣ, що цѣла земля належить до монарха. Во̂дъ него до̂ставали князѣ землѣ за помо̂чь, яку мусѣли давати єму въ потребѣ. Князѣ зъ своєи стороны давали землю меншимъ лицарямъ а ти̂ зележнымъ во̂дъ нихъ кметямъ (хлѣборобамъ). Такій ладъ зветься февдальнымъ.

Початки Польского лицарства починаються правда во̂дъ дуже давныхъ часо̂въ. Но при такихъ сусѣдахъ, якъ Нѣмцѣ, треба було Польщѣ подумати про організацію воєнныхъ своихъ силъ за для обороны краю во̂дъ гро̂знои напасти.

Та вѣкова боротьба и довголѣтни̂ во̂дносины зъ Нѣмцями мусили вплынути и на Поляко̂въ. Борючися за свою незалежно̂сть все бо̂льше и бо̂льше переймають Поляки звычаѣ и обычаѣ нѣмецки̂ и тратять сво̂й давный старославяньскій устро̂й.