ксѣя Михайловича и обѣцявъ єму въ умовѣ у Вильнѣ 1656 р. по̂сля своєи головы польску корону. Надѣючися сего, вважає вже царь Польщу мовь бы свою питому власно̂сть и не бачивши на пересторогу Хмельницкого, що Поляки не додержать слова, заперестав Польщу воювати. Тодѣ Хмельницкій причуваючи, що Украина-Русь колись може ще зновъ опинитись въ польскихъ рукахъ, входить въ умову зъ Семигородскимъ княземъ Ракочимъ и Шведскимъ королемъ Каролемъ X., що бъ подѣлити Польщу. Се бувъ вже другій намѣръ подѣлу Польщи, а причину до нихъ дали кривды Украиньско-руского народу.
Скоро Полякамъ полѣпшилося, вже имъ було байдуже, про Вильненьску умову, якъ се добачавъ Хмельницкій, але во̂нъ скоро померъ (1657 р.), не бачивши вже, якъ сповнилися єго слова.
Мѣжь тымъ злученє Украины зъ Росією було смертнымъ ударомъ для Польщи. Воно єѣ на сто̂лько ослабило, на ско̂лько по̂дсилило Росію. Тому то часы Богдана Хмельницкого набрали такъ великои ваги въ исторіи обохъ сихъ державъ.
Въ Славяньско̂й родинѣ и Польща и Украина-Русь вызначалися своимъ самосто̂йнымъ историчнымъ житємъ передъ иншими Славяньскими народами, що або завчасу попали по̂дъ чужу власть або обявляли своє житє лише во̂дпоромъ чужоземному ворожому угнѣтови. Мимо спо̂льного славяньского роду, ро̂жняться оба племена, Польске и Украиньско-руске, и державнымъ и горожаньскимъ своимъ ладомъ и историчною дѣяльно̂стю, и народнымъ своимъ характеромъ, оба племена приняли инакши̂, суперечни̂ а навѣть собѣ зо̂всѣмъ ворожи̂ напрямы. Се отже причина, чому оба ти̂ племена, хочь злучени̂ багато столѣтями, ведуть мѣжь собою безнастанну, завзяту боротьбу. Польща намагалася переиначити Русино̂въ на свой ладъ и довго мала перевагу по своѣмъ боцѣ. Заволодѣвши Русинами спершу въ Червоно̂й Руси, опо̂сля на Литвѣ, иде вона крокъ за крокомъ напередъ и въ початкахъ XVII. вѣку ледви що не заволодѣла остальною Руссю. Мы бачили вже, що спинило те завоёванє. Доба Хмельницкого є саме тымъ поворотнымъ пунктомъ упадку Польщи и скрѣпленя Росіи прилученємъ великои частины Украины-Руси. Съ тои поры падає вплывъ польскій а по̂дноситься російскій. Було правда ко̂лька пробъ зновъ навернутися назадъ, але вони не довели до нѣчого.
