салдато̂въ. Вважаючи Брюховецкого головнымъ виновникомъ всеи бѣды, всѣ Русины, мѣщане, Козаки и хлопы бються зъ гетьманьскими Козаками, що збирали ти̂ дачки.
Друга російско-польска во̂йна зако̂нчується 1667 р. Андрусо̂вскимъ миромъ. Смоленьскъ, Сѣверска Земля, Украина лѣвобо̂чь Днѣпра и Кієвъ зъ дооколишнимъ округомъ правобо̂чь Днѣпра достались Росіи а правобережна Украина до̂сталась Польщѣ.
Такимъ чиномъ подѣлено Гетьманщину на двѣ пайки, схо̂дну и захо̂дну або на правобережну и лѣвобережну Украину. Съ того повстають велики̂ неспокоѣ, про котри̂ мусимо оповѣсти, що бъ пояснити зро̂сть Росіи а ослабленє Польщи.
Коли розголосилася Андрусо̂вска умова, лякъ взявся всѣхъ православныхъ Украинцѣвъ-Русино̂въ. Настають безнастанни̂ заверюхи. И простый наро̂дъ и Козаки попадають въ роспуку, що всѣ кро̂вави̂ во̂йны, всѣ тяжки̂ жертвы, все лихо, всѣ недостатки, якихъ до̂знали Русины, не выстарчили, що бъ до̂йти до сякого такого выходу. Бо коли силъ всеи Украины-Руси не выстарчило въ боротьбѣ съ Поляками, то що жь могла вчинити подѣлена Украина-Русь, коли єѣ земля обезлюднена, коли вона спустошена довгими во̂йнами? Зновъ повернуть ненависни̂ паны, зновъ стануть силувати Русино̂въ до панщины, а вони до волѣ привыкли. Ще борше наѣдуть ненависни̂ ксёндзы латиньски̂ и уніяты, зновъ во̂зьмуть силувати до уніи, на латиньство, зновъ стануть во̂дбирати церкви, выганяти духовныхъ и т. д. Украиньско-рускій наро̂дъ тямивъ зъ досвѣду, що жадныхъ умовъ, жадныхъ угодъ, жадныхъ обезпекъ волѣ, сумлѣня и особы не додержать єму а ще кро̂мъ звычайныхъ кривдъ, прійдеться єму досвѣдчати по̂мсты за бунтъ, за спустошенє, за во̂йну.
Въ прочѣмъ сами̂ Поляки не таилися зъ своими намѣрами. Регіментарь Маховскій, появившися зъ во̂йсковымъ во̂ддѣломъ въ Брацлавщинѣ, стає пустошити єѣ огнемъ и мечемъ, буцѣмъ що бъ Русино̂въ привести до послуху для Рѣчи Посполитои.
По̂сля сего, якъ схо̂дна половина Украины вразъ съ Кієвомъ перейшла въ руки Росіи, то всѣ заходы правобережныхъ Русино̂въ змагають конче до того, що бъ не во̂ддѣлитися во̂дъ
