давнѣйше имъ зборонювано. Мѣжь тымъ Уманьскій полковникъ Михайло Ханенко самъ оголосився гетьманомъ, але побитый Дорошенкомъ по̂ддався Польскому королеви. Король затвердивъ єго гетьманомъ. Вь прочѣмъ власть єго була слабенька. Що бъ супроти любленого Русинами Дорошенка по̂ддержати свого поко̂рника, заняли Поляки Брацлавъ, Могилѣвъ-Подо̂льскій, Рашко̂въ и Баръ и во̂ддали свому гетьманови Ханенкови.
Такимъ чиномъ появилося трёхъ гетьмано̂въ наразъ: Петро Дорошенко и Михайло Ханенко въ правобережной Украинѣ а Демянъ Многогрѣшный въ лѣвобережной. Всѣ таки̂ подѣѣ ставлять Дорошенка въ дуже сумни̂ обставины. Подо̂бно, якъ Хмельницкій, змагавъ Дорошенко до єдности и незавысимости цѣлои Украины-Руси, але заразомъ по̂знавъ, що годѣ було ѣй остоятись, що бъ не по̂ддатися яко̂й небудь сусѣдно̂й державѣ. На останку скликавъ 1669 р. до Корсуня козацку раду и по̂ддавъ ѣй до розваги, що дальше чинити: чи годитися зъ Москвою, чи по̂ддатися Польщѣ чи Турецкому султанови. Рада згодилася на султана.
Скоро и Многогрѣшный не конче ставъ въ добро̂й злагодѣ зъ Росією. Воєводскои управы, не зго̂днои зъ украиньскими звычаями, порядками и зъ усѣмъ складомъ народного житя, не могли Русины стерпѣти. Вони завсѣгды намагалися по давнѣйшому йти въ Козаки, а воно имъ було заборонено. Одною съ причинъ народныхъ заверюхъ бувъ такожь лякъ, що бъ Кієвъ зъ усѣми святощами не во̂ддано зновъ Полякамъ. Дурнѣсѣнько представлявъ Многогрѣшный московскому урядови, що бъ въ Украинѣ не правили и не заводили своихъ судо̂въ московски̂ воєводы. На останку проти гетьмана зробили Росіяне и старшина козацка змову. Многогрѣшного арештовано, выправлено въ Москву а по̂сля осуду „за зраду“ выслано ёго въ Сибірь.
Дорошенко зновъ безнастанно зноситься зъ Росією, повторяючи все ти̂ сами̂ умовы: що бъ Московскій царь взявъ Украину по̂дъ свою верховну власть, во̂дкликавъ воєводо̂въ и лишивъ Украинѣ обохъ берего̂въ Днѣпра всѣ ви права по̂дъ управою одного гетьмана. Дорошенко запевнює, що во̂нъ Росіянамъ не ворогъ а намагає, що бъ цѣлый Украиньско-рускій наро̂дъ бувъ по̂дъ Московскимъ царемъ, але лише по̂дъ сею
