одною вымовою, коли царь не нашле на Украину своихъ воєводо̂въ, не нарушить єи самоуправы и козацкихъ правъ, однымъ словомъ, скоро лише царь прійме всѣ постановы першои умовы заключенои ще зъ Богданомъ Хмельницкимъ. На останку каже, що лише крайна нужда примусила єго на хвилю по̂ддатися султанови.
Та мимо всѣхъ представлень бажає російскій урядъ зберегти постановы Андрусо̂вскои умовы и жадає во̂дъ Дорошенка вѣрности для Польщи и тымъ самымъ по̂ддержує подѣлъ Украины супроти змагань гетьмана и цѣлого народу.
Дорошенко отже мусивъ ро̂вночасно вести дипльоматичну боротьбу изъ Росією и съ Польшею а кро̂мъ сего мусивъ ще боротися проти своихъ, проти Русино̂въ. Запорожцѣ не хотѣли по̂ддатися нѣ Дорошенкови, нѣ лѣвобережному гетьманови и по̂дъ проводомъ кошового Сѣрка а опо̂сля Суховѣєнка, за єдно при першо̂й лѣпшо̂й нагодѣ грабили и розбивали Татаръ и Турко̂въ и накликували такимъ чиномъ нови̂ клопоты и нове лихо на Украину.
По̂сля ссылки на Сибірь Многогрѣшного, выбрано 1672 р. гетьманомъ лѣвобережнои Украины Ивана Само̂йловича, чоловѣка ученого, але малоспособного, лизуна передъ высшими а гордого для низшихъ а до того вельми хапчивого. Козацка старшина выбрала єго, надѣючися мати зъ него забавку въ своихъ рукахъ для своихъ намѣро̂въ. Ось до чого до̂йшла гетьманьска повага! Таки̂ переверты лучилися саме тодѣ, коли Дорошенко, выбравши найлѣпшій спосо̂бъ привести въ дѣло свои велики̂ замыслы, загадавъ по̂ддатися султанови и ставъ готовитися до во̂йны съ Польщею.
Въ грудню 1671 р. до̂йшла до Варшавы султаньска нота и ставила Полякамъ крайне домаганє: во̂дцуратися всѣхъ правъ до Украины-Руси, що глядить опѣки у Турціи, — або готовитися до войны. И такъ грозила Польщѣ нова турецка война, але вона вела тодѣ внутрѣшню свою во̂йну не думавши навѣть во̂дбиватися во̂дъ ворого̂въ. А мѣжь тымъ султанъ Магометъ IV. выступивъ проти неи съ 300.000 во̂йскомъ, занявъ Каменецъ-Подо̂льскій и облягъ Льво̂въ взявши зъ него выкупу 7.000 талярѣвъ. Король Михайло, узнаючи свою безсильно̂сть, заключивъ съ Турцією по̂дъ Бучачемъ (въ Галичинѣ) умову (1672 р.). По̂сля Бучацкои умовы уступала Польща Туркамъ
