Славяньски̂ землѣ, що съ того часу приняли загальне имя Руси. Червеньски̂ городы (Галичина) належали до Польщи. Но й вони пріймають назву Руси по̂сля того, якъ Рускій Кієвскій князь св. Володимиръ въ 981 р. прилучивъ ихъ до своєи державы. Люблиньска земля ажъ до Галицкого князя Данила Романовича се бъ то до половины XIII. в. такожь належала до Польщи и ажъ доперва за того князя стала зватися Русю. Єднымъ словомъ всё, що хочь на якійсь часъ належало до Рускои землѣ, пріймало назву Руси. Противно нѣ Червеньски̂ городы, нѣ Люблиньска земля, хочь скоро зновъ повернули до Польщи, не присвоили собѣ назвы Лехіи або Польщи. Мало того, навѣть теперѣшни̂ польски̂ историки не годни̂ доказати, яки̂ саме землѣ и коли стали называтися Польщею. Имя те нѣгде не принялося а по нынѣшній часъ наро̂дъ по обохъ сторонахъ Вислы называє Поляками то̂лько шляхту та мѣщанъ, а для себе задержавъ стари̂ мѣсцеви̂ назвы: Куявянъ, Мазуро̂въ. Краковянъ и т. п.
Русь и тымъ до себе притягала, що по̂ддержувала мѣсцеви̂ порядки, ро̂вно̂сть и свободу народу, вѣчеве право и славяньску вѣру. На противъ того Польща ро̂вно̂сть и вѣчеве право присвоила только для лицарства (шляхты) а знѣвечила волю народу и заводила неволю.
Вѣчеве право було загальне у всѣхъ Славянъ, було такожь и у мешканцѣвъ надъ берегами Вислы. Але тутъ обмежене, удержалося воно лише при Рускихъ князяхъ. Всюды, де лише якійсь часъ удержалося вѣчеве право, ро̂вняюче всѣхъ, тамъ наро̂дъ называвъ себе рускимъ. Такимъ чиномъ слово рускій значило те саме, що славяньскій. Якбы Рускій Кієвскій князь, св. Володимиръ, занявъ бувъ землѣ по Вислу або й дальше, то можна бъ имовѣрно допустити, що всѣ си̂ землѣ приняли бъ були назву Руси для того, що назва Русь означала те саме, що мѣсцеви̂, домашни̂ славяньски̂ порядки. Польща зновъ розвивалася на перекоръ народнымъ славяньскимъ порядкамъ, длятого слово польскій значило до певнои мѣры те саме, що по̂дданьство знѣмченымъ и златиньщенымъ панамъ. Такимъ чиномъ, принявши латиньство и февдальный устро̂й державный, становиться Польща по сторонѣ нѣмецко̂й. Вже въ XI. столѣтю польске лицарство (шляхта) дѣйсно захопило всю власть въ краю и положило основу до того порядку,
