Въ 1702 р. появляються въ Богуславѣ, Корсунѣ и иншихъ городахъ польски̂ дѣдичѣ, старосты або „ржондцы“, щобъ завести на Украинѣ польски̂ порядки. Настають давнѣйши̂ кривды проти православія, наро̂дъ силуютъ зновъ до уніи и жадають во̂дъ Козако̂въ, що бъ або стали паньскими, панщизняными поддаными або выносилися зъ го́родо̂въ (мѣстъ) и сѣлъ. Козаки безнастанно протестують супроти ненависныхъ порядко̂въ и въ початкахъ XVIII. вѣку громадяться по̂дъ знаменами Семена Палѣя, сего героя народныхъ украиньскихъ переказо̂въ. Съ того настають нови̂ заверюхи и повстанє шириться по Украинѣ, Волынѣ и Подо̂лю. По козацко̂мъ боцѣ стоять Русины. Всѣмъ Русинамъ обявили Палѣй и Самусь волю и покликали до зброѣ. Тымчасомъ Поляки заняти̂ шведскою во̂йною звертаються до Російского царя Петра I. съ просьбою усмирити Козако̂въ. На царскій приказъ во̂дповѣдають Палѣй и Самусь, що не Козаки були причиною заверюхи а Поляки, бо Поляки надъ мѣру вже збыткувалися надъ Украиньско-рускимъ народомъ, а ихъ воля прецѣнь забезпечена королѣвскими універсалами. На останку просять царя приняти Украину въ своє по̂дданьство. Однакъ Петро I. не згодився на се, бо тримавъ тодѣ съ Польщею проти Шведо̂въ. На останку прикликавъ Палѣя до себе, казавъ єго тодѣ схопити и выслати до Єнисейска на Сибірь. Такимъ отже способомъ, повстанє народне, безъ спосо̂бного прово̂дника, скоро придушено. Однакъ Украиньско-рускій наро̂дъ зновъ цѣлыми тысячками переходять на Днѣпрове лѣвобереже и на Запороже.
Во̂дъ сего часу починаються мѣжь Поляками всѣляки̂ можливи̂ и неможливи̂ проєкта выкорѣненя, споляченя и златинщеня Украиньско-руского народу: оденъ въ 1717 р., другій 1752 р. а третій 1780 р. Си̂ три проєкта подають Полякамъ ро̂жнородни̂ способы до знищеня Русино̂въ. Мѣжь иншими проєктъ зъ 1717 р., поданый соймови и вписаный въ городскихъ Варшавскихъ книгахъ, вызказує ти̂ способы въ тринайцяти пунктахъ, мѣжь иншими ось яки̂: „погорджувати, высмѣвати, переслѣдувати и утискати Русино̂въ всѣлякими способами, — не допускати навѣть шляхты чи руско-православнои, чи руско-уніятскои вѣры до жадныхъ урядо̂въ, удержувати всѣлякихъ рускихъ священико̂въ такъ православныхъ, якъ уніятскихъ въ бѣдѣ и темнотѣ, що бъ вони не були въ силѣ нѣ своимъ май-
