король, вступаючи на тронъ, мусивъ присягати, що не буде тыкати правъ иншевѣрцѣвъ. Въ Польщѣ однакъ писалося такъ, а робилося инакше, и сѣромо̂въ-дисіденто̂въ посто̂йно кривджено, особливо въ порѣ Зигмунта III. Але во̂дъ 1717 року перестають вже навѣть писати въ користь дисіденто̂въ а выдають права на ихъ кривду. Спершу заказують будувати нови̂ церкви и поправляти стари̂, въ слѣдъ за симъ закрывають дисідентамъ доступъ до сойму а на останку во̂дъ 1733 р. во̂ддаляють ихъ во̂дъ усѣхъ горожаньскихъ мѣсць.
Заступництво чужихъ державъ за дисідентами выкликало цѣлу бурю на засѣданяхъ Варшавского сойму 1766 р. Крако̂вскій біскупъ Каєтанъ Солтыкъ вразъ зъ римскимъ нунціемъ Вісконтіємъ страшно гороѣжаться проти дисіденто̂въ и вымагають знищеня всѣхъ правъ для нихъ, и релігійныхъ и політичныхъ и горожаньскихъ. А соймъ по деякихъ суперечкахъ годиться на сю погубну постанову и нищить 24. грудня права всѣхъ некатолико̂въ.
Стративши всю надѣю на волю свого сумлѣня и на всѣ горожаньски̂ права, починаютъ дисіденты громадитися въ збро̂йни̂ конфедераціи, спершу въ Торунѣ и Слуцку а опо̂сля въ ро̂жныхъ мѣсцяхъ. Такихъ конфедерацій було тодѣ въ Польщѣ до двохъ сотокъ. Прово̂дники ихъ, згромадившись въ Радомѣ, выбрали князя Радивила головою цѣлого повстаня. Проти дисіденто̂въ зброиться друга часть Поляко̂въ, се бъ то католики (латинники). Починаються заверюхи и кро̂вави̂ бо̂йки а опо̂сля вмѣшуються чужи̂ державы, бо не лишалося Польскому королеви иншого выходу, якъ просити царицѣ, прислати своє во̂йско, що бъ привернути ладъ въ Польщѣ. Та мимо того не перестає таки Каєтанъ Солтыкъ на соймѣ 1767 р. выступати проти дисіденто̂въ и проти Петербурского и Берліньского двора, що обставали за дисідентами. За єго примѣромъ идуть: Куявскій біскупъ Залускій, Краковскій воєвода Вацлавъ Ржевускій и сынъ єго Северинъ. Сей останній, указуючи на чотыролѣтній неладъ, каже: „Стѣны Рѣчи-Посполитои ще стоять, але єѣ самои вже нема“. Наконецъ арештувавъ російскій посолъ Репнінъ всѣхъ чотырёхъ и выправивъ ихъ до Росіи.
Ось до чого довела загорѣло̂сть проти дисіденто̂въ. Ся подѣя доказує, якъ низько упала Польща, коли на подо̂бный поступокъ чужосторонного посла всѣ мовчали. Моральный упа-
