выхъ зъ ними титуло̂въ, що бъ не носили хресто̂въ зъ золотыми ланцужками. Найменшій що до власти и значеня латиньскій біскупъ не хотѣвъ узнати першеньства навѣть митрополіта Русина-уніята и лише зго̂рдно называвъ єго „владыкою“ а не єпископомъ. Навѣть въ маєтково̂мъ зглядѣ терпѣло и такъ вже бѣдне руске уніятске духовеньство во̂дъ латиньскихъ ксёндзо̂въ. Воно зо̂всѣмъ якъ Русинъ-хлопъ мусило тяжкою ро̂льною працею заробляти собѣ на хлѣбъ, а польски̂ ксёндзы збирали десятину съ того хлопа-Русина, що мавъ своихъ власныхъ пастырѣвъ. По̂сля польского права мавъ рускій уніятскій митрополітъ право засѣдати въ сенатѣ, але латиньско-польски̂ біскупы не допустили єго до сего права, а тымъ бо̂льше не допускали иншихъ рускихъ єпископо̂въ. На переко̂ръ привилеямъ Владислава III. тягали низшихъ рускихъ духовныхъ по свѣтскихъ судахъ, коли мѣжь тымъ латиньскихъ духовныхъ судили власни̂ духовни̂ суды. За для такои поневѣрки такъ православнои, якъ уніятскои рускои вѣры и церкви, перейшла вся руска шляхта и всѣ виднѣйши̂ Русины на латиньство, и руска вѣра стала буквально „хлопскою вѣрою“, якъ тодѣ говорено. Дѣйсно, якъ зразу обставали Поляки за уніятами, такъ опо̂сля не обходилися зъ ними лучше, якъ съ православными, а уніятске духовеньство умысно держали въ темнотѣ. Ще недавно тому папа римскій Пій IX. не вагався докоряти Полякамъ, що кривдять уніято̂въ Русино̂въ.
Не можна й перечитись про се, що церковна унія въ тако̂мъ змыслѣ, якъ єѣ розумѣли тодѣшни̂, сучасни̂ Русины а мѣжь ними князь Константинъ Острожскій, могла бъ мати вельми добродѣйне значенє такъ для Поляко̂въ, якъ и Русино̂въ а навѣть для цѣлои Славяньщины. Однакъ вмѣшуванє до неи політики, нерозвитокъ и загорѣло̂сть польскои шляхты, вузкій єзуицкій поглядъ — всѣ ти̂ причины змѣнили єѣ значенє.
Якъ звѣсно, истнувавъ католіцизмъ раньше и хочь въ краю були двѣ вѣры, то православна не була на завадѣ католицкой. Цѣла сущно̂сть уніи замыкалася въ церковно̂й юріс-
