була домашня во̂йна. Польскій историкъ Морачевскій говорить: „Лише нѣкчемныхъ людей не болить пониженє ихъ релігіи и народности и длятого Перемыскій князь Дашко умовився зъ Даниломъ Острожскимъ и призвали Татаръ на помо̂чь“. За давныхъ часо̂въ Польща була абсолютною монархією. Правда, при Болеславѣ Хоробро̂мъ выступає лицарство (шляхта) вже яко во̂ддѣльный станъ, але сей король умѣвъ єго ще въ рукахъ держати. Але во̂дъ часо̂въ Болеслава III (ум. 1139 р.) держава польска розпалася на пайки мѣжь єго потомками и значенє монарха все бо̂льше падає а лицарство съ тои поры все бо̂льше росте. Правда, по̂сля волѣ Болеслава III. установленый бувъ сеніоратъ се бъ то право старѣйшиньства за Крако̂вскимъ княземъ, але въ внутрѣшнѣй управѣ своєи пайки кождый молодшій князь вважавъ себе незалежнымъ и силувалися конче во̂ всѣмъ зро̂внятися съ Крако̂вскимъ княземъ. То було причиною взаимнои зависти, розладу и чимъ разъ бо̂льшого ослабленя монархічнои власти.
Крако̂вскій князь бажає своѣй власти вернути давный блескъ, але и молодши̂ князѣ хочуть зро̂вняти зъ ними своє значенє та не годни̂ безъ помочи сильныхъ пано̂въ. Длятого на ихъ корысть роблять князѣ ро̂жни̂ уступки, зво̂льняютъ во̂дъ багато повинностей а навѣть во̂дъ всѣхъ податко̂въ, черезъ що той тягаръ падає на наро̂дъ. Позваляютъ панамъ збирати зъ народу чиншѣ, цло и мыта, зво̂льняютъ ихъ во̂дъ направы доро̂гъ та замко̂въ державныхъ, позваляютъ ставити власни̂ замки, уво̂льняють ихъ съ по̂дъ судовои власти и т. д. Ти̂ и инши̂ выняткови̂ права звани̂ привилеями, по̂до̂ймаючи значенє пано̂въ, понижали въ ро̂вно̂й мѣрѣ наро̂дъ и съ часомъ все бо̂льше та бо̂льше обезсиляли королѣвску власть. Ще тяжшій тягаръ спавъ на край, коли ти̂ привилеѣ признано спадковыми.
Съ того часу шляхта стремѣла до чимъ разъ бо̂льшои власти въ своихъ посѣлостяхъ а при Казимирѣ Велико̂мъ доходить до великого значеня. Законъ Нѣмецкихъ лицарѣвъ жадавъ, що бъ заключеный въ Калѣшѣ миръ (1343 р.), окупленый великими жертвами зо стороны польскои, потвердили не то̂лько король, але и шляхта. Съ того часу шляхта по̂до̂ймає голову, власть праводавча, рѣшене державныхъ справъ переходить въ єи руки. Перевага шляхты найбо̂льше двигнулася тодѣ, коли Казимиръ, не маючи дѣтей, бажавъ по своѣй смерти запевнити
