Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 37 —

номъ подали скаргу до короля. Се могло бъ выпасти некористно для арцибіскупа Суліковского, бо тутъ вмѣшався Балабанъ, єпископъ знатного роду. Справа ско̂нчилася тымъ, що 1584 р. дозволивъ Баторій Русинамъ лишитися при давно̂мъ календарѣ и заказавъ найострѣйше на дальше кривдити Русино̂въ. Але той самъ король заказавъ 1578 р. православнымъ Русинамъ прилюдно и выставно хоронити поко̂йнико̂въ.

Зъ смертю Баторія зако̂нчується для Польщи ся ще найсвѣтлѣйша пора, на яку такъ радо во̂дкликуються Поляки. Се бувъ часъ, коли ще не конче пытали, якои хто вѣры а скорѣйшь, якій хто чоловѣкъ. Руску кровь проливано за польску справу а православни̂ руски̂ паны, якъ князь Константинъ Острожскій и инши̂, билися за Польщу длятого, що бючися за єи волю, билися и за свою власну. Зъ житємъ Баторія коньчиться та ще свѣтла и щаслива доба польскои исторіи.

Ту годиться ще згадати про кару смерти Подковы, бо вона звязана съ політикою, якои держався Баторій взглядомъ Русино̂въ.

Румуньскій (Волоскій) господарь Петро угнѣтавъ Молдавянъ. Братъ давнѣйшого господаря, Ивоня (Иванъ), по̂шовъ въ Козаки, а за велику силу назвали єго Козаки Подковою, бо ломивъ по̂дковы. Одна часть Молдавянъ оголосила єго господаремъ и во̂нъ съ по̂дмогою Козако̂въ по̂дъ проводомъ Шаха прогнавъ Петра.

На помочь Петрови прибувъ братъ Баторія, Христофоръ, господарь Семигородскій. Подкова вернувъ на Украину, але попався въ польски̂ руки, бо єму порадили явитися до короля и справдатися, но король не принявъ По̂дковы, увязнивъ и покаравъ єго смертю у Львовѣ.

Головною причиною смертнои кары По̂дковы була єго популярно̂сть мѣжь Козаками. Король бувъ занятый во̂йною зъ Московскою державою и потребувавъ супокою во̂дъ Турко̂въ, тому й радъ бувъ повздержати Козако̂въ. Велики̂ паны, хотѣвши збогатитися, були однои гадки съ королемъ, бо тодѣ Турки не смѣли вже нападати ихъ земель. Але дро̂бна руска шляхта вважала войну зъ невѣрными выго̂днымъ та користнымъ ремесломъ. Навѣть погранични̂ старосты не понехували того промыслу съ Козаками посполу и се давало пово̂дъ до безнастанныхъ суперечокъ съ Турцією.