свобода и воля, мала сво̂й корѣнь въ цѣло̂мъ Украиньско-руско̂мъ народѣ. Була се громадска ро̂вноправно̂сть, яку наша Украина-Русь сотками лѣтъ зберегла въ своихъ вѣчахъ.
Си̂ три повысше згадани̂ по̂двалины були причиною посто̂йнои боротьбы мѣжь двома республиками, се бъ то шляхоцкою, що приняла до себе литовско-рускихъ бояръ, — а козацкою, що боронила мѣщанъ та селянъ. Отже жь ясно, що Украина-Русь зберегала и боронила такій внутрѣшній ладъ, до якого змагають и якого добиваються просвѣчени̂ нынѣшни̂ народы. Украина-Русь въ польской державѣ була тою живущою-цѣлющою водою народнои волѣ, що не дала себе вже нѣчимъ загатити.
Те громадске право вкоренило выборови̂ засады не лише въ державно̂мъ ладѣ, але навѣть и въ украиньско-руско̂й церквѣ. Ти̂ засады по̂дготовляли реакцію (опо̂ръ) противъ польскихъ порядко̂въ, а Козаки являються зовсѣмъ такими революційниками супроти шляхты, якими була шляхта супроти короля.
Всѣ польски̂ историки годяться, що упадокъ польского королѣвства и народу починається во̂дъ Зигмунта III., но не годни̂ згодитися що до головныхъ причинъ сего упадку. Деяки̂ зъ нихъ мѣжь причинами наводять козацки̂ повстаня, но дуже мало хто задумався, чому саме вони починаються за того короля. Польски̂ историки называють козацки̂ повстаня бунтами, Украиньско-рускій наро̂дъ збѣговискомъ бунто̂внико̂въ а во̂йну 1648 р. приписують особисто̂й по̂мстѣ и оскорбѣ Хмельницкого. Но коли жь во̂йна зновляється бо̂льшь нѣжь цѣлу сотку лѣтъ разъ заразомъ, то се вже не бунтъ самово̂льнои шайки, а за особисту оскорбу Хмельницкого не подо̂ймається 200.000 збройного народу. Тутъ вже мусять бути инши̂ причины, бо де нема багато палкого матеріялу, тамъ великого огню не буде.
Не станемо перечити, що оскорба Хмельницкого дала пово̂дъ до во̂йны, но се була вже ся остання капля, що вже мѣру переповнила. Цѣлый наро̂дъ не по̂до̂йметься за для чисто матеріяльныхъ або особистыхъ причинъ. Во̂нъ повстає лише, коли ходить о оборону житя, родины, вѣры або волѣ. Козацко-поль-
