ски̂ войны не були лише войною двохъ народо̂въ, двохъ вѣръ, — але були змаганємъ питомыхъ, корѣнныхъ Украиньско-рускихъ властивцѣвъ тыхъ земель, боронити всѣхъ своихъ народныхъ святощѣвъ супроти польскихъ пано̂въ.
Коли бъ у розвитку людского роду постановити правиломъ, що богащтво, власть, просвѣта а воля доконче мусять належати лише до одного стану, тодѣ прійшло бъ намъ стати по сторонѣ паньско̂й. Коли жь вважається доконечною правдою, що добри̂ звычаѣ, прави̂ поступки, честни̂, бездоганни̂ характеры найбо̂льшь тамъ вытворюються, де земля и воля удѣломъ цѣлого загалу, що право власности є початкомъ правдивои волѣ, — тодѣ годѣ не признати цѣлковитои справедливости Козакамъ. Придивившися то̂й боротьбѣ козацко-шляхоцкой, годѣ не добачити въ нѣй чогось бо̂льшого, важнѣйшого. Выступає въ нѣй найпершь пытанє суспо̂льне, пытане бѣды и збытку, демократіи и аристократіи, пытанє, чи переможе право шляхоцко-польске, чи громадско-руске? За нимъ иде доперва питанє релігійне.
Въ урядовыхъ актахъ съ часо̂въ Зигмунта III. находимо части̂ споминки про безкраѣ пустынѣ на Украинѣ. По̂сля польского права земля мала припасти шляхтѣ и соймова постанова зъ р. 1590 повѣдає королѣвскимъ именемъ: „Що бъ землѣ не лишалися пусткою тай приносили пожитокъ, будемо роздавати си̂ пустки особамъ шляхоцкого роду за заслуги коло Рѣчи Посполитои“.
Тому то багато польскихъ пано̂въ, заслуженыхъ и незаслуженыхъ, забезпечують собѣ у короля простори̂ даровизны на Украинѣ-Руси. Въ королѣвской канцеляріи такожь безъ розбору во̂дмѣрювано на письмѣ обширни̂ просторы во̂дъ рѣки до рѣки, во̂дъ шляху до шляху, во̂дъ урочища до урочища и т. д. Такимъ чиномъ Кієвска, Брацлавска и Подо̂льска Украина вразъ зъ Заднѣпряньщиною трохи по трохи очутилися въ рукахъ купки магнато̂въ, що згодомъ мали вже й свои замки, артилерію, во̂йска и супроти власныхъ подданыхъ були необмежеными панами. Такихъ пано̂въ по руски звали: королята. За панами зволѣкалися съ Польщи на Украину панки, дро̂бна шляхта и по̂дпанки.
Украиньска, Волыньска и Подо̂льска Русь була загаломъ дорогою скарбницею для польскихъ пано̂въ, не дурно жь По-
